МЕТОДИЧНА РОБОТА

                                     

ОПИС   ДОСВІДУ  РОБОТИ

ВЧИТЕЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ТА ЛІТЕРАТУРИ

ДАЦЮК НАТАЛІЇ МИХАЙЛІВНИ

З РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОБЛЕМИ:

Використання інноваційних технологій

на уроках української мови і літератури

з метою розвитку

комунікативної компетенції учнів

Світ, у якому ми живемо, стає все складнішим і динамічнішим, тому інтеграція в сучасне суспільство і знаходження свого місця в житті вимагають від кожної людини дедалі більших зусиль і компетенцій.

Концепція мовної освіти в Україні орієнтує на виховання національно-мовної особистості, громадянина України, людини, яка любить українську мову як рідну і шанує як державну, користується нею в різних сферах спілкування, дбає про належний рівень мовної культури. Це зумовлює особливу увагу до мовленнєвого розвитку учнів, до розвитку їхньої комунікативної компетенції.
Мовна освіта нині – основа формування пізнавально-творчої особистості, що володіє високим рівнем комунікативної компетентності, здатна до сприйняття і передачі різноманітної інформації.  Тому ми маємо здійснити кардинальний перехід від традиційного інформаційно-пояснювального навчання, зорієнтованого на передачу готових знань, до особистісно-розвивального, спрямованого не тільки на засвоєння знань, а й на способи навчальної діяльності, створення умов для формування освіченої, компетентної , творчої особистості, найповнішого розкриття її здібностей та задоволення різноманітних освітніх потреб.

З огляду на цей аспект сучасної освіти та відповідно до Державного стандарту базової і повної середньої освіти України, чинних програм  пріоритетною вважається мовленнєва підготовка учнів, а саме формування комунікативної компетенції, яка означає «здатність користуватися мовою залежно від ситуації, особливу якість мовленнєвої особистості, набуту в процесі спілкування або спеціально організованого навчання» [ 7, 24].

Софія Русова зазначала: «Мета школи – привчити до життя, розуміти його, знайти в ньому своє місце». На уроках учитель має не просто дати суму знань, а сформувати життєву компетентність як самоздатність особистості до оптимальних дій, що базуються на знаннях, досвіді, цінностях, здобутих завдяки навчанню. Учитель має формувати комунікативно грамотну людину, здатну успішно задовольнити індивідуальні і соціальні потреби, активно діяти і виконувати поставлені завдання.

Формування комунікативної компетенції учнів, на мій погляд , найефективніше можна реалізувати шляхом застосування сучасних методів навчання. Інноваційні методи здатні забезпечити безпосереднє спілкування, що й сприяє формуванню комунікативної компетентності, яка передбачає організацію спільної роботи, налагодження контактів задля розв’язування навчальних завдань і взаємонавчання, актуалізацію досвіду безконфліктних відносин.

Орієнтація на такі особливості сучасного навчально-виховного процесу і зумовила вибір учителем нових освітніх технологій навчання.

Саме тому я зупинилася на вирішенні науково-методичної проблеми «Використання інноваційних технологій на уроках української мови і літератури з метою розвитку комунікативної компетенції учнів».

Ідеалом сучасного навчання є особистість не з енциклопедично розвиненою пам’яттю, а з гнучким розумом, з швидкою реакцією на все нове, з повноцінними, розвинутими потребами дальшого пізнання та самостійної дії, з добрими орієнтувальними навичками й творчими здібностями.

У зв’язку з цим зростає потреба у використанні особистісно зорієнтованих інноваційних педагогічних технології. Ефективність їх використання значною мірою залежить від того, як реалізується творчий потенціал особис­тості учня. Тому мають змінитися пріоритети в діяльності вчителя. Від пояснювально-ілюстративного методу трансляції готового навчального змісту, від просвітительства учнів учитель мусить перейти до нових осо­бистісно зорієнтованих методів, у яких посилено творчо-діяльнісний компонент. Це зумовлює появу освітніх інновацій, покликаних істотно змінити освітній процес.

Поняття «інновація» в перекладі з грецької означає «оновлення»,

«новизна», «зміна» [15, С.3]. З'явилося вперше в зарубіжних дослідженнях XIX ст., в техніці.

У педагогічній інтерпретації інновація означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу [3, С.5]. Інновацію можна розглядати як процес (масштабну або часткову зміну системи і відповідну діяльність) і продукт (результат) цієї діяльності. Таким чином, інноваційні педагогічні технології як процес - це цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчальний процес від визначення його мети до очікуваних результатів [3, С.7]. У значенні продукту діяльності визначимо інновацію як оригінальні, новаторські способи та прийоми педагогічних дій .

Дослідники проблем педагогічної інноватики намагаються співвіднести поняття нового у педагогіці з такими характеристиками, як корисне, прогресивне, позитивне, сучасне, передове.

Заслуговують уваги вчення таких дослідників проблем педагогічної інновастики: В. Загвязинського,    Дичківської  І. М. Наволокової Н. П. , Пентилюк  М. Підгребя Н.; Пометун О. Пироженко Л. , які класифікували і описали інтерактивні технології.
Спираючись  на дослідження саме цих авторів, з’ясувала суть деяких інноваційних технологій навчання.

 Саме комунікативну компетенцію найефективніше можна реалізувати шляхом застосування сучасних методів навчання, які здатні забезпечити безпосереднє спілкування, передбачають організацію спільної роботи, налагодження контактів задля розв’язування навчальних завдань і взаємонавчання, актуалізацію досвіду безконфліктних стосунків.

У своїй педагогічній практиці апробовую спосіб інтеграції окремих елементів таких сучасних технологій навчання:

                                 * інтерактивна технологія;

                                 * комп’ютерно-інформаційне навчання.

Ці методи, прийоми роботи ефективно застосовую під час проведення традиційних уроків, а також нестандартних форм уроків: уроків-подорожей, уроків-інсценувань, уроків у вигляді бізнес-клубу і ін..

Для того, щоб така інтеграція принесла бажаний результат, намагаюся вникнути у методику кожної освітньої технології і використовувати залежно від теми, мети виучуваного матеріалу, а також від типу уроку та навчального предмета.

 Вибираю таку технологію навчання, за якої сам процес спрямовується на окрему особистість, враховуючи її бажання, уміння, творчі можливості. А це можливо саме за умови інтерактивного навчання.

Інтерактивний ( з англ. «іnter» – взаємний, «act» – діяти) – здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання – спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, що має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність [16, С.8].

Інтерактивні методи навчання забезпечують активну взаємодію учнів і вчителя в навчальному процесі. Інтерактивна взаємодія включає як

домінування одного учасника процесу над іншим, так і однієї думки над іншими. У ході інтерактивного навчання школярі навчаються:

        • спілкуватися;

        • не лише слухати, а й чути співрозмовника;

        • критично мислити;

        • приймати обмірковані рішення.

Застосування інтерактивних технологій навчання:

• сприяє розвитку навичок критичного мислення та пізнавальних  інтересів учнів;

       • спонукає учнів виявляти уяву та творчість;

       • розвиває вміння швидко аналізувати ситуацію.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії усіх учнів класу. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють.

Творчо і вдумливо осмислюючи  дане педагогічне явище, я намагатимусь частково продемонструвати загальні теоретичні положення проблеми та свої власні підходи до нової педагогічної технології.

Чому саме інтерактивне навчання захопило мене? На мою думку, організація такого навчання ефективно сприяє формуванню цінностей, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

Інтерактивні технології потребують певної зміни життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учням, так і педагогові. У своїй практиці я розпочала із поступового використання інтерактивних методів, щоб звикнути до них. Спочатку застосовувала прості інтерактивні технології: роботу в малих групах, парах, мозковий штурм, прес-метод тощо. Згодом помітила, що наступні заняття почали проходити значно легше і цікавіше.

Дехто із педагогів вважає, що використання інтерактивних методів – це самоціль. Неправда… Це лише спосіб створення атмосфери в класі, котра найкраще сприяє співпраці, порозумінню та доброзичливості.

Я вважаю, що урок із використанням інтерактивних методів (зокрема робота в малих групах) має великі переваги над традиційним:

по-перше, мої учні беруть у ньому активну участь, працюють над завданням, а не сидять пасивно;

по-друге, діти задіяні в роботі зі своїми колегами, щоб порозумітися;

вони слухають один одного, вчаться допомагати іншим;

по-третє, здібні учні демонструють свої знання, вони оцінюються іншими, самі навчають інших колег;

по-четверте, слабші діти мають можливість проявити себе, не бояться приниження;

по-п’яте, несміливий учень почувається значно вільніше.

І найголовніше, досвід роботи в групі змінює спосіб мислення дитини з «я» та «вони» на  «ми». Інтерактивні методи навчання скомпонували низку

цікавих, раніше чужих школярам правил. Наприклад, кожна думка важлива; не бійся висловитись; ми всі - партнери; обговорюємо сказане, а не людину; обдумав, сформулював, висловив; кажи чітко, ясно, красиво; вислухав, висловився, вислухав; наводь тільки обґрунтовані докази; умій погодитись і не погодитись; важлива кожна роль.

Така методика дає мені можливість конструювати різні уроки української мови і літератури.

Першим етапом уроку із застосуванням кооперативної (групової) форми навчання є створення мною особистісно зорієнтованої ситуації, за якої кожен учень шукає у всьому сказаному смисл, думає, націлюється на співтворчість. Створюючи таку ситуацію, у нестандартному вступному слові намагаюся навести учнів на роздуми.

Другий етап роботи спрямовую на визначення проблеми для розгляду на уроці. Разом зі мною учні формулюють ряд проблемних завдань, які слід вирішити. Цей етап уроку проводжу шляхом роботи у творчих групах. Організовуючи роботу у творчих групах, я намагаюсь враховувати індивідуальні особливості учнів (психологічні, інтелектуальні, творчі), тому групи формую добровільно, з урахуванням інтересів кожного. Вважаю, що поділ на групи має носити в собі елемент випадковості, адже і в житті ми потрапляємо у колективи людей, не вибраних нами, а,  як правило, випадкових, і повинні вміти співпрацювати з ними. Це, на мою думку, дає можливість проявити себе в різних ситуаціях. При поділі на малі групи

(3 – 4 учні) враховую погляди дітей, використовую картки різних кольорів, малюнки геометричних фігур тощо.

На третьому етапі уроку (найдовшому за часом) діти обмінюються результатами своїх досліджень, висновками з проблеми, доповнюють виступи один одного.

Позитиви такого навчання я вбачаю у тому, що учень розкриває себе всесторонньо: він може пояснити матеріал іншим учням, учневі-партнеру, відповісти учителю, активно співпрацювати у варіативних групах (парах),

стати консультантом для інших, керівником якоїсь групи. Звичайно,  сильні учні, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті та слабкі. Проте слід заохочувати їх до роботи, створювати ситуації успіху. Треба постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей, у випадку невдачі переглядати стратегію й тактику роботи, шукати та виправляти недоліки.

Значне місце на уроках кооперативного навчання відводжу обдарованим дітям. Для них я підбираю ряд завдань і вправ творчого характеру: творчі диктанти, роздуми над поезією, пошуково-дослідницьку роботу.

     Однією із форм роботи в малих групах є робота в «акваріумах». Ось один із варіантів проведення.

Об’єдную учнів у чотири групи і пропоную їм картки із завданнями. Потім одна група (за бажанням) займає місце в центрі класу. Це необхідно, щоб відокремити діючу групу від слухачів певною відстанню. Групі пропоную прочитати вголос завдання. Потім діти обговорюють його в групі, доходять спільного рішення (3 – 5 хв.), один із учасників підсумовує все і відповідає. (Інші учасники – зовнішнє коло – не втручаються в перебіг обговорення.) Після закінчення учасники групи займають свої місця, а я ставлю до класу запитання для обговорення:

-      Чи погоджуєтеся ви з думкою групи?

-      Чи була ця думка досить аргументованою, доведеною?

-      Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?

-      Хто, на вашу думку, у групі працював найкраще й чому?

    (3 – 4 хв.)

Після цього місце в «акваріумі» займає інша група. Усі групи по черзі мають побувати в «акваріумі», і діяльність кожної з них мусить бути обговорена класом.

На мою думку, при застосуванні такого методу виграє навчально-виховний процес, тому що кожен учень може взяти участь в обговоренні

проблеми, а це сприяє розвитку критичного мислення, діалогічного мовлення, уміння доводити.

Таким чином досягається головна мета інтерактивного навчання: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю. Те, що я бачу, чую й обговорюю, я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром».

 Під час вивчення будь-якої теми ефективно, як на мене,  використовувати метод “Асоціативний кущ”.  Визначаю тему, над якою проводитиметься робота, а учні згадують все, що виникає в їхній пам’яті з цієї теми. Спочатку діти висловлюють найстійкіші асоціації, потім — другорядні. Фіксую відповіді у вигляді своєрідного “куща”, який поступово “розростається”. Така робота сприяє розвитку логічного мислення, творчої уяви школярів.

Метод “Гронування” може використовуватися на різних типах уроків. Залежно від мети застосування методу вчитель може запропонувати учням утворити асоціативне або інформативне гроно. Асоціативні грона використовуються на етапі актуалізації та усвідомлення знань. Цей метод базується на пошукові асоціацій, що виникають в учнів. Робота над ними допомагає акумулювати думки й міркування школярів навколо понять, що розглядаються на уроках. Інформативне гроно застосовується для перевірки знань учнів, домашнього завдання, виявлення компетентності учнів із теми і може оцінюватись як окремий вид діяльності на уроці.

Застосування методу “Гронування” може проводитись двома способами ― побудова однорівневого або багаторівневого грона. Однорівневе гроно ― це гроно, у якому всі зв’язки в його побудові відбуваються на одному рівні. У багаторівневому гроні кожне слово наступного рівня стає опорним для добору інформації.

У 10 класі на уроці розвитку зв’язного мовлення під час обговорення статей на морально-етичну тему я провела методом «Мікрофон» бліц-опитування.

І група                                            ІІ група

1. Ти добрий?                                  1. Чи є у тебе ідеали?                                  

2. Завжди чи епізодами?                2. А в житті допомагали?

3. Сам чи із докорами?                   3. Чи ти все встигаєш сам? 

4. Дуже добрий?                              4. Бути тут і бути там?

                                  ІІІ група

                     1. Любиш ти чи, може, ні? 

                     2. Так признаєшся мені?

                     3. Ти все усвідомив?

                     4. А любить людей готовий?

Найефективнішим є використання цього методу на заключному етапі уроку. Наприклад, під час підбиття підсумків уроку даю учням завдання продовжити речення:

1. Я повторив раніше вивчений матеріал…

2. Я висловлював нові ідеї…

3. Я активно працював у парі (групі, акваріумі), виконував   такі

завдання:…

4. Найцікавішим було…

5. Викликало труднощі…

6. На цьому уроці я навчився…

7. Настрій на уроці, мої очікування…

Часто розігрую на уроках мови та літератури мовленнєві ситуації, де саме за допомогою методу проектів восьмикласники проектують майбутнє школи та міста, проектують майбутнє особистості.

Наприклад, проект «Місто майбутнього».

Завдання. Об’єднайтеся в групи. Підготуйте свій проект міста в майбутньому.

Спробуйте словесно описати (а також намалювати), яким ви уявляєте місто в майбутньому. У проекті зосередьте увагу на розв’язанні тих проблем, які ви бачите в сучасних містах (екологія, водопостачання, транспортне забезпечення, травматизм на дорогах тощо).

Окрім того, у поясненні до проекту мають бути такі відомості:

              -    місце розміщення міста;

-      спосіб розташування будинків, їх форма;

-      розміщення закладів освіти, медицини, культури, спортивних майданчиків тощо;

-      транспортне забезпечення;

-      промислова зона і зона відпочинку;

-      озеленення, екологія.

Не менш цікавим методом інтерактивного навчання є метод «Лінії часу»:

-      Яким я уявляю своє життя через 10 чи 20 років?

                                                 (8 – 9 класи)

Як змінилося обличчя історичної пам’ятки з 1848 року до нашого часу?                                                 (8 клас)

Коли виникають суперечливі питання під час виконання вправ, у яких треба зайняти визначену позицію, тоді слід використовувати метод ПРЕС. Цей метод дає учням змогу під час уроку вибирати аргументи або висловлювати свою думку з дискусійного питання. Метод допомагає учням пояснити свої думки та сформулювати їх у виразній і стислій формі за схемою:

-      Я думаю…

-      Тому що…

-      Наприклад,…

-      Отже,…

Починаючи з 5 класу, вчу дітей вести дискусію, використовуючи метод  ПРЕС, елементи дебатів. Теми дискусій добираю  відповідно до навчального матеріалу. Наприклад, у 10-11 класах, «Анна («Украдене щастя» І.Франка) – жертва чи зрадниця?», « Степан («Бояриня» Лесі Українки) - патріот чи пристосуванець?», «Яким ідеалам - особистим чи суспільним -  надаю перевагу я (за творами Ю.Яновського, М.Хвильового)» тощо.

Під час проведення в класі дискусії на суперечливу тему  практикую метод «Займи особисту позицію». Як проблеми слід використовувати дві протилежні думки. Вони записуються на окремих  плакатах, які потрібно розмістити в протилежних кінцях кабінету. Учасників дискусії прошу стати біля відповідного плаката залежно від їхньої думки щодо обговорюваної проблеми. Кожен повинен обґрунтувати свою позицію. Після викладу різних точок зору запитую, чи не змінив хто-небудь із учасників своєї думки і чи не хоче перейти до іншого плаката. Якщо є такі, то повинні обґрунтувати причини свого переходу.

Полярні позиції щодо проблеми:

1) Маруся Богуславка – патріотка рідного краю.

2) Маруся Богуславка – пристосуванка, відступниця.

    (Дума «Маруся Богуславка»,     8 клас)

Під час такої роботи учні мають можливість висловити свою точку зору і наприкінці уроку оцінити засвоєння цієї теми.

Відповідно до вимог чинної програми уроки  української мови будую так,  щоб кожен із проведених видів роботи виконував свою роль у формуванні певного комунікативного вміння. Намагаюся,  аби учні успішно оволодівали  не тільки монологічним, а й діалогічним мовленням, спираючись на знання про ситуацію спілкування.  Тому у своїй роботі велику увагу приділяю  складанню діалогів відповідно до запропонованої ситуації спілкування, пов’язаної з життєвим досвідом учнів, з їхніми особистими враженнями, спостереженнями за людьми під час зустрічі, знайомства, прощання, телефонної розмови, диспуту тощо.

З метою формування комунікативної компетенції учнів на уроках української мови використовую   ситуативні завдання, які повністю відповідають меті й змісту сучасної мовної освіти та комунікативно-діяльнісному підходу до навчання.

Ситуативні завдання є ефективними для вироблення навичок спілкування , сприяють  формуванню  умінь учнів добирати потрібні мовні засоби, а також навичок культури спілкування. Добираючи ситуативно-моделюючі завдання, враховую  вікові особливості учнів, коло їхніх інтересів, прагнень. Крім того, матеріал ситуативних завдань підпорядковую  соціокультурній  і мовній змістовим лініям уроку. Наприклад, пропоную учням такі ситуативно-моделюючі завдання:

-         ваш однокласник улітку відпочивав у Карпатах. Розпитайте його, чи сподобалась йому флора Карпат. Які дерева, рослини, що не ростуть  у нашій місцевості, йому траплялись.   Розіграйте діалог відповідно до запропонованої ситуації;

-         зникла ваша улюблена домашня тваринка, яку ви дуже хочете  знайти.   Напишіть оголошення, визначивши прикмети тварини;

-         уявіть себе ведучим популярного дитячого інтелектуального шоу.       Придумайте і проведіть лінгвістичну гру про частини мови  тощо.

Під час опрацювання навчального матеріалу надаю  перевагу використанню проблемного методу навчання, малих і великих стратегій програми «Читання та письмо з розвитку критичного мислення» (гранування, асоціювання, ПРЕС, читання з передбаченням, триступеневе інтерв’ю ), роботі в групах, парах, рольовим іграм, проведенню дискусій тощо.        

Ці методи сприяють розвитку мовної і мовленнєвої компетенції учнів, комунікативних якостей, які значною мірою залежать від рівня знань школярів

Використання інтерактивних методів дає можливість учителю створити атмосферу співпраці і партнерства, а учням  -  вибирати  засоби досягнення навчальних цілей.  

Звичайно, немає й не може бути універсальних схем, придатних для всіх випадків організації навчання, структура уроку, тобто послідовність його частин й елементів, залежить передусім від мети та змісту уроку й не може будуватися стихійно. Використання інтерактивного навчання надає можливості реалізувати особистісно зорієнтоване навчання.

Найефективнішу дію на людину здійснює та інформація, яка впливає на кілька органів чуття, вона засвоюється тим краще і міцніше, чим більше видів сприймання активізовано. Отже, очевидною є та роль, яка відводиться мультимедійним засобам навчання, що виникли з появою потужних багатофункціональних комп’ютерів, розвинених комп’ютерних систем навчання.

Досвід переконує, що комп’ютер сприяє не тільки розвитку самостійності, творчих здібностей учнів, його застосування дозволяє змінити саму технологію надання освітніх послуг, зробити урок більш наочним і цікавим. Комп’ютер забезпечує активізацію діяльності вчителя та учнів на уроці, сприяє здійсненню диференціації та індивідуалізації навчання, розвитку спеціальної або загальної обдарованості, формуванню знань, розвитку комунікативно-інформаційної компетенції, посилює міжпредметні зв’язки. Все це дає можливість покращити якість навчання.

Під час використання мультимедійних технологій структура уроку істотно не змінюється. У ньому, як і раніше, зберігаються всі головні етапи, за потреби варіюються тільки їхні часові характеристики. Етап мотивації в цьому разі збільшується й має пізнавальне навантаження. Це важлива умова

успішності навчання, оскільки без інтересу до поповнення знань, без активізації уяви та емоцій неможлива творча діяльність учня.

Використання інформаційних технологій на уроках української мови та літератури може відбуватися різними способами, це залежить від низки факторів, найважливішими з яких вважаю такі: потреби конкретного уроку, рівня володіння різними програмами та наявністю сертифікованих програм у системі  середньої загальної освіти. Серед зазначених технологій використовую такі їх види:

- інформаційні технології;

- електронні підручники;

- окремі типи файлів (зображення, відео -, аудіо -, анімації);

- розроблені авторські уроки (інтеграція різних об’єктів в один формат -        презентації, web-сторінки).

Надаю  перевагу використанню створених власних уроків, зокрема мультимедійних супроводів, адже мультимедіа – це сучасна комп’ютерна інформаційна технологія, що дозволяє об’єднувати в одній комп’ютерній програмно-технічній системі текст, звук, відео зображення, графічне зображення та анімацію (мультиплікацію) [11, 15].  Кожен із застосовуваних інформаційних компонентів має власні виражальні засоби та дидактичні можливості, що спрямовані на забезпечення оптимізації процесу навчання. 

У своїй практичній діяльності найчастіше  використовую презентації, створені за допомогою програми Power Point, зокрема такі їх види: 

- презентації для лекційного викладу матеріалу;

- презентації для уроків засвоєння нового матеріалу;

- презентації для узагальнюючих уроків;

- презентації для уроків-подорожей;

- презентації для уроків тематичного оцінювання знань.

Застосовую мультимедійні презентацій, які є доцільними на будь-якому етапі вивчення теми. Слайди використовую для повідомлення теми і мети уроку, у процесі пояснення вчителем матеріалу (визначення, терміни, опорні

конспекти, таблиці, схеми, малюнки, світлини, відеофрагменти), для розгортання дискусії чи визначення проблемних завдань, для первинного закріплення знань, формування вмінь і навичок учнів, для контролю знань.

Компонування матеріалу програми в цьому випадку слугує своєрідною формою опорного конспекту. Варто зазначити також, що учні під час підготовки домашнього завдання часто використовують презентацію, вважаючи, що вона більш зрозуміла й логічна.

Працюючи в класах, де використовуються мультимедійні технології, я простежила, що навчально-виховний процес відзначається такими перевагами: краще сприймається матеріал учнями, зростає їх зацікавленість (сучасного учня дуже важко чимось здивувати, тим  більше зацікавити), відбувається індивідуалізація навчання, розвиток творчих здібностей (залучення школярів до створення уроків, проектів, презентацій), скорочуються види робіт, що стомлювали учня, використовую різні аудіовізуальні засоби (музика, графіка, анімація) з метою підвищення активності дітей, уможливлюю динамічне подання матеріалу, забезпечую  умови для формування самооцінки учня  та його для самостійної роботи.

Дидактичні можливості мультимедійних засобів навчання, що використовую на уроках української мови та літератури, можна стисло визначити так:

- посилення мотивації навчання;

- активізація навчальної діяльності учнів, посилення їх ролі як суб’єкта навчання діяльності (можливість обирати послідовність вивчення матеріалу,  визначення міри і характеру допомоги тощо);

- індивідуалізація процесу навчання, використання основних і допоміжних навчальних впливів, розширення меж самостійної діяльності школярів;

- урізноманітнення форм подання інформації

- урізноманітнення типів навчальних завдань;

        - створення навчального середовища, яке забезпечує "занурення" учня в   уявний світ, у певні соціальні і виробничі ситуації;

- постійне застосування ігрових прийомів;

- забезпечення негайного зворотного зв’язку, можливість рефлексії;

- можливість відтворення фрагмента навчальної діяльності.

Використання мультимедійних технологій  сприяє тому, що за короткий час особистість спроможна засвоїти та переробити великий обсяг інформації.         Власний досвід створення та використання презентацій у процесі вивчення української мови і літератури дозволяє визначити низку факторів, які впливають на  ефективність навчально-виховного процесу:

-   зростання впливу виступу на аудиторію, оскільки значний обсяг інформації сприймається зоровими та слуховими рецепторами одночасно;

-    полегшення розуміння і сприйняття поданого матеріалу;

-    запам’ятовування навчального матеріалу на значний період;

- збільшення психологічної вірогідності прийняття правильних висновків, суджень, узагальнень;

-   скорочення часу на розкриття проблеми.

 Мультимедійні уроки, зазвичай, будуємо за такою структурою:

1. Мотивація уроку – короткий вступний матеріал. Часто під час мотивації створюється проблемна ситуація за допомогою проблемного запитання.

2. Оголошення теми та очікуваних результатів уроку.

3. Основна частина уроку – опанування навчальним матеріалом уроку: робота з поняттями, невеликими текстовими фрагментами, що містять навчальну інформацію, відеосюжетами, аудіозаписами, фотодокументами, таблицями, схемами (виклад необхідної інформації з теми у вигляді слайдів). Мультимедійні технології дозволяють подати учням набагато більше інформації, ніж на уроці без використання комп’ютера.

Основна частина уроку може включати і проведення невеликої навчальної дискусії, роботу в групах, творчий звіт з виконання індивідуального завдання. Звісно, використовуються і традиційні форми роботи та методи і прийоми навчання.

4. Підбиття підсумків уроку включає рефлексію почуттів (наприклад, що сподобалося на уроці найбільше), способів діяльності учнів (для прикладу, чи раціональними були види діяльності, завдання, що використовувалися під час заняття) та відтворення учнями основних понять уроку з демонстрацією слайдів з текстовими фрагментами.

Використання мультимедійних презентації  на уроках мови та літератури.   викликає живий інтерес в учнів, покращує процес засвоєння матеріалу, унаочнює пізнання, сприяє розвитку творчих здібностей.

Мною створена низка інформаційних презентацій вчителя до різних тем з української мови та літератури.

Вважаю, що систематичне використання комп’ютера на уроці, зокрема систем презентацій, сприяє наступному:

-    підвищенню якісного рівня використання наочності на уроці;

-   зростанню продуктивності уроку;

-   реалізації міжпредметних зв’язків;

-  уможливленню організації проектної діяльності учнів зі створення

навчальних програм під керуванням учителів інформатики та української мови;

-  логічному викладу навчального матеріалу, що значно підвищує рівень знань учнів;

- покращенню взаємин "учень-учитель", «учень-учень», тобто розвитку комунікативної компетенції.

Отже, головне завдання використання ІКТ у процесі вивчення української мови й літератури – підвищити пізнавальний інтерес учнів до вивчення предмета, ефективність його опанування школярами.

Мультимедійний урок – це цілісний урок, а також етап певного уроку або фрагмент завдання, на який учні будуть очікувати і подумки із захопленням переживати.  Мультимедіа  дозволяє оживити урок, зв’язати його з дійсністю, забарвити різними фарбами почуттів, озвучити урок музикою, звуками природи, зіставити власні спостереження, надихнути на бажання побачити це в дійсності, збагатити власний досвід.

Як показує досвід, лише вдала інтеграція на уроках сучасних педагогічних технологій - інтерактивних, комп’ютерно-інформаційних - дає змогу вчителю досягнути бажаних результатів. Адже саме вміле поєднання мультимедійних технологій з інтерактивними методами дають можливість забезпечити глибоке вивчення матеріалу, стимулюють посилення мотивації навчання, активізації навчальної діяльності учнів, забезпечують розширення меж самостійної діяльності школярів, урізноманітнення форм подання інформації, постійне застосування ігрових прийомів.

При цьому відсоток учнів, які засвоїли знання, досить високий (понад 60). Змінюється роль учнів, вона перетворюється на активну: учні приймають важливі рішення щодо процесу навчання, а також змінюється основне джерело мотивації навчання, воно стає внутрішнім (це інтерес самого учня).

Таким чином, я намагалась показати, як практично можна втілити у педагогічний процес окремі інноваційні методи навчання. Більш практичне втілення проблеми відбите у системі нестандартних уроків із використанням інтерактивних методик . У конспектах їх опис глибший і детальніший. Тому я продемонструвала окремі епізоди із власного педагогічного досвіду, намагалася розкрити своє бачення проблеми.

Спостереження показують, що відійти від стандарту, підштовхнути учня до власного, неповторного, індивідуального, особливого погляду на життя допомагають нестандартні уроки. Найбільш результативними, як на мене, є уроки-подорожі, уроки-інсценізації, уроки у формі бізнес-клубу. На таких уроках створюється ситуація довіри та успіху,  і за таких обставин дитина

розкривається, може повірити у свої можливості, реалізуватися як творча особистість, сміливо продемонструвати свої здібності.

       Як результат: учень-випускник не тільки володіє знаннями, уміннями та навичками з предмета, але й уміє формулювати власну точку зору, відстоювати свою позицію, співпрацювати в групі, колективі, мати коло однодумців, бути комунікабельною, толерантною особистістю. А це сприятиме формуванню комунікативної    компетентності, вихованню успішного, конкурентноспроможного громадянина України.

Зважаючи на нові підходи до вивчення української мови і літератури, перед сучасним творчим вчителем стоїть проблема більш детального вивчення ролі впровадження інноваційних методів і прийомів навчання, зокрема інтерактивних, комп’ютерних, з метою розвитку індивідуальності учня, творчої, комунікативної особистості.  Тому рекомендую:

•   використовувати активні методи, засоби навчання;

•  сприяти самовираженню кожного учня, використовуючи

    розвивальний    потенціал уроку;

  • через впровадження в практику комп’ютерних, інтерактивних технологій створювати умови для розвитку індивідуальності кожного учня;

• використовуючи можливості інтеграції різних інноваційних технологій,

   створювати власні мультимедійні уроки для розвитку дослідницьких   здібностей і комунікативних компетенцій учнів.

Звичайно, будь-які зміни, нововведення – нелегка, кропітка праця. Це невдачі і прорахунки, промахи і поразки, але водночас це і знахідки, досягнення, здобутки, успіхи, перемоги. Важливо, щоб у цьому процесі учні займали не пасивну позицію, були не спостерігачами, а співтворцями уроку.

Я вважаю, що прихильниками нових педагогічних технологій є вчителі творчі, сміливі, які хочуть урізноманітнити навчальний процес, зробити його цікавим, а своє вчительське життя – у вічному пошуку та дерзанні, неспокійним.

Адже учитель, як і суспільство, на місці стояти не може; він повинен постійно рухатися вперед, іти в ногу із життям, педагогічно діяти (бути творчим, ініціативним), шукати свою власну методику, ту, яка йому більш до вподоби і під силу, виробляти свій власний педагогічний стиль.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Босак С. Використання мультимедійних технологій на уроках української     мови //Дивослово. – 2010. - №11. – С. 9 – 11.

2. Варзацька Л., Кратасюк Л. Інтерактивні технології в системі особистісно зорієнтованої освіти // Дивослово. -  2006. -  № 4.

3. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. 
    - К. : Академвидав, 2004. -352 c.

4. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / Автор-укладач         

    Н. П. Наволокова. – Х.: Вид. група «Основа», 2010. – 176 с.

5. Інтерактивне навчання на уроках української мови та літератури / Упоряд. 
    К. Ю. Голобородько, Н. П. Ткаченко. – Х.: Вид. група «Основа»,  2007.    
    – 176 с.

6. Інтерактивні технології на уроках української мови та літератури /

    В. І. Щербина, О. В. Волкова, О. В. Романенко. – Х.: Вид. група «Основа»,

    2005. – 96 с.

7. Кочерган М. П. Мовознавство на сучасному етапі // Дивослово.- 2003. -№3. 
     – С.24-29.

8. Нестандартний урок з української літератури в 9 – 11 класах. – Тернопіль:  Підручники і посібники, 2000. – 144с.

9. Нетрадиційні уроки з української літератури. 5 – 11 класи / Укладачі         

     С. С. Скляр, Л. І. Нечволод. – Х.: Торсінг, 2004. – 224 с.

10. Нетрадиційні уроки. Українська мова. 5 – 12 класи / Укладач  Л. І. Нечволод. – Х.: Торсінг плюс, 2008. – 256 с.

11. Нісімчук А. С., Падалка О. С., Шпак  О. Т. Сучасні педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр «Просвіта», «Книга пам’яті України», 2000. – 368 с.

12. Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко,        
     О. М. Любарськата ін..; За заг ред.. О. М. Пєхоти. – К.: А. С. К., 2002.  
      – 255с.

13.Пастушенко Н. Нетрадиційне навчання і викладання української

     літератури // Дивослово. – 1998. - №2. – С. 43 – 47.

14. Пентилюк М. Особливості технології уроку мови // Дивослово. – 1998.     

     - №4. – С. 16 – 18.

15.Підгребя Н. Інноваційні технології навчання й виховання як засіб розвитку творчої активності учнів //Завуч. – 2008.  -  №29. – С. 3 – 12.

16.Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К.: А. С. К., 2004. – 192 с.

17. Практична педагогіка. 99 схем і таблиць / Автори-укладач.                           
     Н. П. Наволокова, М. В. Андрєєва. – Х.: Вид. група «Основа», 2009.   – 117 с.

18.Симоненкова Т. Нові форми проведення уроків з мови // Дивослово.

    –1998. - №5. – С. 23 – 29.

19.Токмань Г. Сучасні навчальні технології та методи  викладання. Інноваційні технології : модульно – розвивальна система навчання //Дивослово - 2002. 
     -№11.

20.Загвязинский В. И. Атаханов Р. Методология и методы психолого- педагогического исследования. – М.: Академия, 2010. – 208 с.