Запалюємо пам'яті свічу

Згадайте нас - бо ми колись жили...
Зроніть сльозу і хай не згасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно!

Кажуть, що час лікує душевні рани. Але рану в серці України, пов’язану з Голодомором 1932-1933 років, загоїти неможливо.

24 листопада 2017 року в школі І-ІІІ ступенів № 306 Деснянського району міста Києва відбулась підготовлена вчителем української мови та літератури Дацюк Наталією Михайлівною і учнями закладу  імпреза-реквієм вшанування пам'яті безневинно померлих українців у 1932-1933 роках  "Запалюємо пам'яті свічу".  Учні школи переглянули відео-спогади очевидців голодоморів, архівні матеріали того часу, які тривалий період не оприлюднювались,та підготували виступи з даної тематики.

   Одинадцятикласники  змусили кожного з присутніх згадати про ті страшні часи Голодомору, задуматись над трагедією, що не оминула майже жодну сім’ю українського народу. Серця  дітей  та вчителів не залишились байдужими після участі в заході і скорботної хвилини мовчання та вшанування пам’яті загиблих в 1932-1933роках .  

Звертаючись до учнів школи, заступник директора з виховної роботи Ярмоленко Олександра Василівна  закликала всіх зберегти пам'ять про трагічні сторінки історії нашої держави для майбутніх поколінь та запалити свічку пам'яті 25.11.2017 року о 16.00.

Запалила свічку, запалила, 
Щоби більше лихо не ходило, 
Хай палає свічка світлом білим, 
Щоб в бабусі серце не боліло… 
Щоби більше не прийшло те горе, 
Хай горять свічки Голодомору. 
Чуєш – душі аж до неба кличуть! 
Хай горять вогненні білі свічі!